are you being good,kid?

На даний момент не знаю,про що б то написати)))Завтра подумаю,і напишу))а зараз папа.

Так,це ще Чикаго,і все ще музей))))Оце-один із найочікуваніших моментів у моєму житті.

Listen or download The Doors Peace Frog for free on Prostopleer

Ви в американському музеї і точно в Чикаго,якщо:

*Можна фоткати що і кого завгодно

*При вході вам тільки нагадали,щоб до Моне не притулятися

*Ємагазинчик,і там не тільки нікчемні брошурки.До речі,кой-кому я везу звідти дещо)))

*Повно всяких хлопчиків в рейбенах,рубашках і вузьких джинсах.І дівчаток років за тридцять в кремових платтях і з чорними фотоапаратами.Запізнюєтесь,товариші американці:)

*Коли заходиш,перед сходами стоїть художник і пише залізних левів- охоронців музею.Сміливо так,гарно.Жаль,що я не сфотала.

*А коли виходиш,бачиш якихось дядю і хлопчика,що відчайдушно б”ють в саморобні барабани та співають.Гріються.

*Кожне вікно,кожна цеглинка в стіні хайтекові,стильні і віють молодістю та мистецтвом.

ОТ ТАК)))))))

ні,цей малий-викапаний Едісон.)))))))))(в смислі мій маленький хост-братик)

Субота завжди мені п”ятничним вечором наобіцяє і виспатися,і сонечко вранці,і виконання всіх справ,які так довго відкладалися в довгий ящик,і від суботи я завжди жду,що я змінюся,перестану лінуватися,і світ зміниться.І знаєте що? Я їй більше не вірю.Вона обманщиця. Не так то легко.Зранку встану,повідсуваю темно-сині штори з вікна,постою привидом біля дверей шкафа,порозкидаюся трохи псевдофілософськими думками про життя,які ніхто не чує,от і добре,а то потомків своїх стидатися навіки буду;тоді ставлю таймер на двадцять хвилин,одягаю шось-перше майку(щоб музику слухати можна було зразу),чищу зуби,роблю заряядку.Стелю ліжко,хапаю книжку,гупаю на перший поверх,до Кортні,Джиммі та малявчиків,які вже давно поснідали.Гммм,шо б то такого поїсти?))))Можна бутербродик з арахісовим маслом та нутелкою і скляночкою молока.Можна йогуртик і грушку.Можна cereal.Можна вафлі,яєшню і бекон.Ехх)))Сereal? Ну добре))Дітки з Джиммі біжать у наш зелений двір стрибати на батуті,щось лагодити в гаражі(причому Клер-найзавзятіший ентузіаст в цьому ділі)або гратися з Гейджем,великим чорним лабрадором.Ну,а я тим часом поснідала,помила посуд,вимикаю книжку і ми з Кортні швиденько пробігаємо по дому з пилососом і чорним сміттєвим мішком.Балакаємо,сміємося,бо так веселіше.Думаємо,шо б то готувати на обід.Ми всі обожнюємо мексиканську і кубанську кухню,але скучно же кожен день їсти все те ж саме..)До чогось ми вже там додумалися,але я забулася,що саме.Але то нічо)) Ну,кінчили прибирати і на якихось двадцять хвилин дім чистенький і гарний,поки з двору не прибіжать троє нецивілізованих індіанців племені навахо.Я біжу нагору,сповнена радості і свіжих планів.І включаю комп”ютер. Балакаю з своїми українчиками.Вчу географію і право,ще деколи зазираючи в біологію,історію та математику.І взагалі-то в звичайну суботу я поговорю трохи,тоді відключаюся і починаю працювати(хоча встигаю небагато,продуктивність у мене не більша десяти відсотків.).Але тільки не вчора,бо вчора я мала їхати з бабусею,Керрі,Алісою та її подружкою Дестіні на глобальний шопінг!!І поїхала,і накупила купу чудових речей,в основному тобі,бараболька.Але що то,як виглядає і скільки,нізащо не скажу,поки не приїду)))Отака я злобна)) Отже,за мною заїхала бабуся,я схопила сумку з портмонеткою,журнал для малювання,бо у мене там записані усі Ольчині параметри,все розписано про стиль,про кольори і т.п,залізла у багажник і ми поїхали.Клер ми взяли з собою.Хто бере з собою маленьку дворічну дівчинку на багатогодинний шопінг?І для чого?ми взяли,і знаєте,чому?1)Щоб порадувати нашу маленьку принцеску і2)бо наявність дитини передбачує коляску,бажано важкогабаритну,шоб туди звалювати весь наш мотлох))))))))))Було весело))) Папа)) П.С.додому ми вернулися приблизно у півдесятого))

Чудовий мультик.Тут таких нема)))

Так захотілося через тридцять шість днів злізти з літака,побігти в книжний і сходу заграбастати собі всю серію…З нашим милим,правдивим,автентичним перекладом,з Єрковими обкладинками.Якби ж то мене коли-небудь взяли  працювати в те місце,де робляться такі чудеса…(((((((

(Source: everyday-cute)

Цей тиждень був прекрасною вічністю.Я ніби ніколи і не ставала старша чотирирічного віку,час тягнувся,як розтягується дерев”яна перекладина під качелями.Світ крутився і зірки розмовляли зі мною.І краса вела мене під руку.

У вівторок,третю вічність Кортні отримала повідомлення,яке гласило,що жителям Флориди віднині і назавжди надається знижка на квитки в парк Юніверсал Студіос,одне з найвеселіших місць у світі,де на кожному кроці-американські гірки,атракціони,морозиво,цукерки,французькі шоколадні булочки і це все під пальмами..А позаяк на один рік я-справжня флоридка,яка не любить:1)докучливих іспанців та 2)вологість повітря,мені теж знижка)))))Тому ми з Кортні вирішили змитися зі школи та перекласти маленьких на ніжні,майже прозорі крила тьоті Керрі,Алісиної мами,а самим поїхати в Юніверсал.Так ми і зробили.Отже,в середу вранці в колеса цілком буденної машини м”яко котилися по випаленому сірому асфальту,але ми в думках уже були в чарівному світі Гаррі Поттера.

Так чудово,коли перерізаєш дорогу якимось на перший погляд буденним,нецікавим поворотом,за яким починається зовсім інший світ.Майки туристів,різні банери,квіти та кульки навкруги накрили нас шумною строкатою хмарою,і ми їхали до парковки,крутячи навколо головами і відмахуючись від усіх тих кольорів. Отже,доїхали,і навколо нас з тріскотом наступила темнота.Знайшди собі місце,і Кортні попросила мене нагадати їй потім,що  ми припаркувалися під значком Людини-Павука.Добре)))Вийшли на світло,купили квитки,прихопили собі карту,знайшли на ній Гогвортс і пішли.Я вам казала коли-небудь,що Кортні жахливо швидко ходить?Ні?Так і добре,тому що в цей раз вона примудрилася йти ще жахливіше швидше)Я там,бідна,теліпалася десь метрів за 15 від неї,клацаючи фотиком рази три за секунду.Ну нічого,зате тепер влізу в свої гарні джинси з квіточками.

От ми прийшли в Гогсмід,єдине в світі село чарівників.Сніг на дахах,Олівандер,Зонко,Три мітли,Дервіш і Блотс і то всьо в одному місці..А посередині-Гогвортс,красивий і схожий на справжній.Туди ми і пішли,проминаючи магазинчики,і туристів,які понаїхали тут,та ще й навіть аж ніяк не схожі на чарівників.У замку

Listen or download Blue Foundation Eyes on Fire for free on Prostopleer

Listen or download Cold Play - Beautiful World for free on Prostopleer

Listen or download Everyday for free on Prostopleer

Listen or download The Buzzcocks Ever Fallen in Love for free on Prostopleer

Listen or download Bitter Sweet Symphony [Original for free on Prostopleer

Listen or download Maxence Cyrin No Cars Go for free on Prostopleer

Нарешті мене наздогнала разом з Пасхою весна,і я пишу пости!!!Ось кілька пісеньок,які крутилися у мене в голові у Чикаго,моєму улюбленому американському місті-місті вільних вітрів.От)) 

Перші 15 років свого життя я не ходила по музеях.Просто чомусь туди не тягнуло,навіть якщо хто-небудь мене туди возив,все одно якось картини і скульптури проносилися перед моїми очима і зоставалися лише в пам”яті. Але як тільки ми з Кортні,бабусею,Керрі та Алісою пройшли повз величні леви,випалені кислотними дощами,стали в чергу і відчули ту атмосферу такої ажурної,туманної краси,що протанцювала маслом по кожному полотну,різцем по кожній скульптурі,фігурці,по фотографіях,по стінах,по сонячних морозних вікнах.Здали в гардеробну важкі шуби і пішли й собі танцювати.Але часу було мало.Спочатку пройшли широкий коридор з фотографіями.Там були різні:старі,нові,гарні та не дуже.З одної на мене уважно дивився Нью-Йорк тридцятих років своїми сумними пустими вікнами.З іншої-вулиця якоїсь країни третього світу.Чорний хлопчик на чорному велосипеді посередині білої дороги.А ще на якійсь фотографії був Льюїс Керрол в плетеному кріслі,правда,без Аліси. Потім була кімната з кількома сотнями кімнаток-мініатюр з різних епох,різних країн,оригінали яких відкривали свої вікна на геть різні краєвиди.Але всі були красиві і такі справжні. Потім ми пробіглися по стародавньому відділу музею,де були зібрані шедеври і не шедеври,створені руками давно померлих народів.Бачили час,бачили світ,бачили небо з вікна грузового літака,на якому летіли в Америку,а тепер бачать нас.Вам не страшно?Мені так. Не знаю,коли,але продовження буде.)))

аааааа шо я нашла!!!!))))))))))))))))))))краса)))хто такий же ненормальний вінтажний меломан,як і я,скосіть очима трошки направо у стовпчик споріднених відео на ютубі-це ж просто Ельдорадо!

П.С.пропускайте зразу до 8:55,бо я егоїстично вирішила,що мені перша пісня не дуже подобається,то і неї геть немає шансів))

Я пам”ятаю їхні імена і характери.Крихітка Мю,-бараболька,то ти))Ми з Сімкою-Тати Мумі-троля.Мама-Нюхмумрик.Тато-сам Мумі-троль.Тьотя Валя-Ондатр.Тільки добрий)Потім подумаю,продовжу цю страшно мудру класифікацію)))))))))

Люди,вибачте,якщо ви не в темі,-то все персонажі з казок Туве Янсон.Прочитайте,якщо ви ще не занадто виросли))) 

(Source: hejvaja, via lukeperson)

Вашингтоне,незважаючи на красу твоїх пишних сакур і величність твоїх Сенатів,Білих будинків та Конгресів,моє серце-не твоє.Але я дякую за все,що ти мене навчив та кого допоміг зустріти.

Отже,ми з Ланою зійшли з літака і дали розмові повести нас зовсіім не в ту сторону.Зрозуміли це і пішли у правильну.Але тоді ми спитали у неправильного дядечка,де поїзд до багажних каруселей.І сіли у неправильний поїзд.Але не помітили цього аж до зупинки…

Ой,завжди хотілося щось таке учверити))..Жартую.